нестримний — а, е. 1) Нічим не стримуваний, який не знає меж у чому небудь; дуже сильний. 2) Який не вміє стримуватися, володіти собою. || Власт. такій людині … Український тлумачний словник
нестримний — прикметник сильний, невпинний … Орфографічний словник української мови
регіт — готу, ч. Нестримний, голосний сміх. || перен. Крик птахів, тварин, що нагадує гучний сміх. || перен. Створювані предметами, стихійними силами природи і т. ін. гучні, розкотисті звуки, що нагадують людський нестримний сміх. Захлинатися реготом … Український тлумачний словник
шалений — а, е. 1) Який утратив самовладання, перебуває в стані надмірного збудження, хвилювання. || Якого не можна втримати; нестримний. || Який виражає або в якому виражається несамовитість, нестямність. 2) Який має надзвичайну силу вияву, сповнений її;… … Український тлумачний словник
нестриманий — 1) (який не вміє володіти собою, не має достатнього самовладання), невитриманий; нестримний (який не може / не вміє стримати себе від чого н.) Пор. бурхливий 4), запальний 1) 2) див. нестримний 1) … Словник синонімів української мови
безшабашний — а, е, розм. Нестримний, нерозсудливий, відчайдушний … Український тлумачний словник
буйний — а, е. 1) Який виявляється з великою силою; сильний, навальний. 2) Який дуже сильно розрісся; пишний, розкішний. 3) Великий розміром. 4) перен. Невгамовний, нестримний. || Норовистий (про тварин). || Який виявляє велике збудження, вирує;… … Український тлумачний словник
бурхливий — а, е. 1) Який бурхає, бушує. 2) перен. Сповнений подій, хвилювань; неспокійний. 3) перен. Який виявляється з великою силою; дуже сильний, палкий (про почуття та їх вираження). 4) Дуже швидкий; нестримний (про розвиток, зростання чого небудь) … Український тлумачний словник
вакханалія — ї, ж. 1) мн. В античному світі – свято на честь Вакха – бога родючості, виноградарства і виноробства, яке супроводжувалось оргіями. 2) муз. В опері, балеті – хореографічна сцена, епізод або танець, що змальовує картину гучних веселощів. 3) перен … Український тлумачний словник
го-го — виг. 1) Уживається як емоційне виявлення задоволення чим небудь. 2) Те саме, що гов. 3) Звуки, якими передається голосний, нестримний сміх … Український тлумачний словник